В виду того, что я переезжаю с квартиры, я разворошил свой тайничок со всякими дорогими мне вещами. Та цитата, что была в предыдущем посте - написана готическим шрифтом на форзаце моего школьного дневника моей лучшей подругой. А этот стих - переписан от руки лично автором. Я прочитал, и чуть не расплакался... Кому интересно, кем мне автор приходится - спрашивайте. Просто я хочу, чтобы вы беспристрастно его прочитали.
Ліве око замріяне, праве око налякане...
Як умієш ти інколи справити враження!
Ніби поле, засіяне дикими маками,
Молоко, що в печі до рожевого пряжене.
Голос тихий і лагідний - але відчуваю я,
Що ночами ти вмієш розмовляти зі зміями,
Ніби шовк - пальці правої, в кулаці - пальці лівої,
Полохливий - під зорями, прохолодний - під зливами.
То прозорий, мов привид, то червоний, як яблуко,
То зелений і злий, як жита, що не визріли,
І до болі жаркий, і спекотний, як Африка,
Омиваєш, як море солоними бризками.
Праве око збентежене, ліве око зажурене...
Все життя тебе в інші простори заносить.
То бездумно легкий, то у себе занурений,
Неписьменний поет, музикант безголосий.
Весь такий неоднаковий, незіпсований римами,
О, невже ці світанки, як молодість втратимо?
Ні, ніколи, ніколи не станем чужими ми,
Поки чиста роса на траву випадатиме.
Розумієш: пора, і струна обривається,
Ти співаєш безжально, і мовчиш так зворушено...
Ти не бійся любити - за це все прощається,
Адже я не боюся, коли очі заплющені.
Олеся Шовкова, 2009 р.
Як умієш ти інколи справити враження!
Ніби поле, засіяне дикими маками,
Молоко, що в печі до рожевого пряжене.
Голос тихий і лагідний - але відчуваю я,
Що ночами ти вмієш розмовляти зі зміями,
Ніби шовк - пальці правої, в кулаці - пальці лівої,
Полохливий - під зорями, прохолодний - під зливами.
То прозорий, мов привид, то червоний, як яблуко,
То зелений і злий, як жита, що не визріли,
І до болі жаркий, і спекотний, як Африка,
Омиваєш, як море солоними бризками.
Праве око збентежене, ліве око зажурене...
Все життя тебе в інші простори заносить.
То бездумно легкий, то у себе занурений,
Неписьменний поет, музикант безголосий.
Весь такий неоднаковий, незіпсований римами,
О, невже ці світанки, як молодість втратимо?
Ні, ніколи, ніколи не станем чужими ми,
Поки чиста роса на траву випадатиме.
Розумієш: пора, і струна обривається,
Ти співаєш безжально, і мовчиш так зворушено...
Ти не бійся любити - за це все прощається,
Адже я не боюся, коли очі заплющені.
Олеся Шовкова, 2009 р.
Да, и мне бы интересно знать, кем приходится этот человек. ^^
Про "говорить со змеями" - совсем в сердце
как переезжаешь? совсем переезжаешь?
Подкроватный Коспер, ну потихоньку. Пока только нужные шмотки перевожу))
Хе, мой репетитор по английскому
Подкроватный Коспер, может будем продавать, а может будем сдавать. Но это все равно не раньше весны))
Какой у тебя замечательный репетитор *_*
Ага, репетитор чудный просто *О* Я сейчас к ней изредка прихожу просто о жизни поговорить)) Мучаю ее джей-роком, Такаразукой, она меня смиренно слушает и даже интересуется всем этим иногда) Недавно вот зафанатела я от французской рок-оперы "Моцарт", все убивалась над тем, что места на ноуте не хватает вечно, чтобы ее скачать заново. Так вот сегодня обнаружила в старом столе диски с ней, которые мне сенсей дала года два или три тому назад
Розумієш: пора, і струна обривається,
Ти співаєш безжально, і мовчиш так зворушено...
Ти не бійся любити - за це все прощається,
Адже я не боюся, коли очі заплющені.
Така - кто? Простите, я тут мимокрокодил)))